Реймська Євангелія – українська книжкова пам’ятка XI ст.: історія повернення в Україну

Анотація

Друковані видання, що були створені на території України за часів упровадження книгодрукування, стали унікальними культурними пам’ятками державного значення в Україні та інших країнах світу, де є частиною історії державності. Непересічне значення, яке мають ці книжкові видання для становлення української ідентичності нині, є потужним стимулом пошуку найрізноманітніших шляхів їх повернення в соціокультурний простір сучасної України. Вивчення досвіду, який напрацювали державні діячі, науковці, музейники, меценати 2017–2019 років зі створення факсимільної копії Реймської Євангелії та підготовки до друку двотомного видання, яке поряд із зазначеною копією містить фундаментальні наукові розвідки з вивчення книжкової пам’ятки ХІ ст., є нагальним з огляду на важливість залучення до повернення в Україну стародруків, що зберігаються за кордоном. Такі книги мають велике значення для формування української ідентичності в умовах тотальної агресії, яку в тому числі на культурному фронті здійснює росія. Мета статті – обґрунтувати приналежність Реймської Євангелії, пам’ятки ХІ ст., до книжкових пам’яток України; на прикладі видання факсимільної копії описати досвід створення факсимільних видань українських стародруків, які зберігаються за межами України, як дієвого шляху повернення цих книг у культурний простір України. Методологію дослідження сформували загальнонаукові методи спостереження, аналізу та синтезу, залучення елементів герменевтичного та біографічного методів. Установлено, що здійснене 2019 року повне факсимільне видання Реймської Євангелії стало однією з восьми книг X–XIV ст. (Віденський Октоїх, Лавришівське Євангеліє, Луцьке Євангеліє, Луцький Псалтир, Холмське Євангеліє, Реймська Євангелія, Молитовник Гертруди), яких у вигляді факсимільних видань повернули в Україну в межах проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину», що за підтримки Українського культурного фонду започаткований «Видавництвом “Горобець”». Створення доступних для вивчення факсимільних копій українських стародруків сприяє появі фундаментальних наукових розвідок, які спрямовані на вивчення цих пам’яток, інспірує громадське обговорення їхньої історії, сприяє подоланню штучно створених і тривалий час насаджуваних стереотипів російсько-совєтської історіографії, спрямованих на поглинання української духовності.