Український інформаційний простір

Функціональні аспекти визначення науково-популярного контенту в умовах конвергентного інформаційного простору

Дмитро Спорняк — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

У цій статті досліджено проблему виокремлення характеристик контенту, спрямованого на популяризацію науки як специфічного виду інформації, що функціонує в межах більшого наукового процесу. Поширення наукових знань серед великих аудиторій, не пов’язаних з науковою діяльністю, є ключовим фактором для суспільного сприйняття результатів досліджень і, як наслідок, імплементації в повсякденне життя науково обґрунтованих рішень, підходів і принципів. До того ж науково-популярний контент сприяє залученню потенційно зацікавлених людей до наукової роботи. Отже, дослідження визначеної проблеми є актуальним.

Новизна статті полягає у визначенні феномену популяризації науки на актуальному сучасному етапі розвитку комунікаційних технологій, які передбачають щораз тіснішу взаємодію різноманітних засобів поширення даних і дають змогу формувати цілісні інформаційні медіасистеми окремих організацій, що, зрештою, спричиняє функціонування наукової інформації в ролі предмета конкуренції.

Відповідно, з’ясовано, що комунікація наукової інформації всередині академічної спільноти відрізняється від процесу популяризації науки, хоч і є взаємопов’язаною з ним. Розглянуто ключові фактори, які впливають на відмінність науково-популярного контенту від власне наукового, а саме: форма подання наукової інформації, цільова аудиторія і платформи передавання даних.

Так, у діяльності з популяризації науки широко використовуються специфічні художні стилістичні прийоми для привернення й утримання уваги аудиторії, а також надається ширший контекст здійснення наукового відкриття та його ролі для суспільства.

Науково-популярний контент орієнтується на широку аудиторію, яка не є безпосередньо причетною до наукового процесу, з метою формування в ній наукового світогляду і її потенційного залучення до наукової діяльності. Такий контент оперує містким набором тем, почасти апелюючи до політичних і соціальних питань, а також явищ популярної культури, які застосовуються для зацікавлення читачів, глядачів чи слухачів, але не спотворюють наукову інформацію. При цьому науково-популярний контент є неформальним, зокрема масштабно використовує можливості соціальних мереж та веб-сайтів у їхній взаємодії. Такі характеристики часто призводять до того, що діяльність з популяризації науки провадять приватні й навіть комерційні ініціативи, що перебувають у стані конкуренції. Це дозволяє вести мову про науково-популярний контент також і як про предмет конкуренції що, своєю чергою, подекуди зумовлює виникнення псевдонауково-популярних медій, які спотворюють наукові знання.

Консолідувальна місія журналу «Украінське Життя» (Харбін, 1925)

Олеся Дроздовська — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

Актуальність статті зумовлена недостатнім науковим осмисленням історії українського пресовидання першої половини ХХ ст. у Харбіні. Досі мало вивченими залишаються особливості функціонування цих часописів, мета їх створення, основні завдання, тематичні домінанти, ціннісні орієнтири, способи впливу на реципієнта тощо.

Об’єктом розвідки є маловідомий журнал «Украінське Життя», який виходив у Харбіні впродовж вересня–листопада 1925 р.

Мета статті — акцентувати об’єднавчу місію цього видання та з’ясувати його значення для української громади Харбіна. У процесі дослідження було виконано низку завдань: вивчено історію створення журналу; відзначено ініціаторів та активних виконавців цього пресового проєкту; проаналізовано контент видання; визначено тематичні групи матеріалів.

Для проведення дослідження застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: аналітичний, системний, контент-аналіз, контекстуальний, біографічний та ін. Наукова новизна: визначено основну мету створення «Украінського Життя» (на основі редакційних матеріалів) та з’ясовано його актуальність (за епістолярними матеріалами й відгуками в тогочасній українській пресі), наголошено на консолідувальній місії видання.

У висновках відзначено, що журнал «Украінське Життя» був черговою спробою українців Харбіна заявити про свою присутність у Східній Азії. Результати аналізу контенту часопису дають підстави наголошувати, що він був покликаний стимулювати активізацію українського національного життя в Маньчжурії, сприяти об’єднанню діаспорців та їхньому інтегруванню в загальнонаціональний інформаційний простір. Консолідувальну місію журналу реалізовували матеріали (замітки, репортажі), присвячені висвітленню життя української спільноти в Харбіні, подіям українського суспільно-політичного й культурного життя на Буковині, Галичині, Закарпатті, в УСРР, а також у Канаді, США, Чехословаччині.

Інтеграція аналітики даних у традиційні медіа: можливості та стратегічні переваги

Веньхао Чжен, Вікторія Опанасенко — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

Відповідно до того, як традиційні засоби масової інформації змінюються й адаптуються в епоху цифровізації, технологія аналізу даних стала критично важливим інструментом для підвищення конкурентоспроможності та забезпечення актуальності в умовах, що швидко змінюються. Багато новинних організацій дедалі частіше використовують стратегії аналізу даних, щоб покращити створення персоналізованого новинного контенту та реклами, а також для кращої адаптації контенту до цільової аудиторії, що дає змогу поширювати контент, який резонує з цією аудиторією. З цією метою ЗМІ здійснюють глибокий аналіз поведінки користувачів, їхніх уподобань і моделей залучення, результатом чого є чітке розуміння своєї аудиторії та, відповідно, прийняття більш обґрунтованих рішень. Однак шлях до повної інтеграції аналітики даних у традиційні медіа не позбавлений перешкод. Медіаорганізації часто зіштовхуються з такими труднощами, як недостатня технічна інфраструктура, обмежена кількість кваліфікованих фахівців з обробки даних та потреба в спеціалізованому навчанні наявного персоналу для ефективної оброблення даних у майбутньому. Окрім того, використання персональних даних викликає занепокоєння з погляду конфіденційності й дотримання етичних стандартів, що сприяє збереженню балансу між використанням даних для аналізу та збереженню довіри користувачів. Також проблеми, пов’язані з якістю даних, зокрема їхньою невідповідністю, обмеженістю ресурсів і керуванням великими обсягами даних, створюють додаткові перешкоди, які можуть вплинути на точність та ефективність результатів аналітики.

Мета цієї статті полягає у виокремленні стратегічних переваг інтеграції аналітики даних у традиційні робочі процеси медіа та окресленні ключових сфер, розвиток яких має вирішальне значення. Проаналізовано переваги аналітики даних у підвищенні релевантності контенту та гнучкості організації процесів у ЗМІ, а також надано рекомендації щодо подолання наявних перешкод. Запропоновано шляхи для традиційних медіа до зміцнення їхньої технологічної інфраструктури, інвестування в розвиток майстерності фахівців, а також упровадження надійних протоколів конфіденційності для побудови сталої культури управління даними. Вирішення окреслених проблем і використання потенціалу аналітики даних, на нашу думку, дасть змогу традиційним медіа забезпечити стале зростання ринку, допоможе легше адаптуватися до змін у галузі та залишатися конкурентоспроможними в сучасному нестабільному й технологічно орієнтованому медіасередовищі.

Івано-франківські студенти-журналісти на хвилях українського радіо в Чикаго

Ірина Копистинська, Руслана Савчук — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

У статті йдеться про творчу співпрацю кафедри журналістики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та радіо «Українська вечірня трибуна» в Чикаго (США). Вона базується на тому, що на волонтерських засадах студенти щотижня готують 5-хвилинні випуски новин з інформацією про події в західноукраїнських областях.

На основі досвіду такої співпраці простежується взаємозв’язок між інформуванням української діаспори про новини в Україні студентами-журналістами та формуванням у них фахових компетенцій.

Можливість отримувати інформацію з перевірених джерел з материкової України для українців за кордоном сьогодні є дуже важливо, адже через повномасштабну війну росії проти України мільйони наших громадян змушені були виїхати за межі країни в пошуках прихистку за кордоном. Для них є критичним питанням підтримувати зв’язки з Україною, зокрема і через медійні канали, а надто тоді, коли соцмережі перенасичені фейками і московською пропагандою. Одним зі способів донесення такої інформації було, є і, попри все, залишатиметься радіо.

Трансляція актуальних новин студентами Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника через «Українську вечірню трибуну» стала не лише способом інформування діаспори про важливі події під час війни із західноукраїнських областей, але й потужним інструментом розвитку професійних навичок та інтеграції майбутніх журналістів у медійний простір уже з молодших курсів навчання.

Після участі в проєкті співпраці з «Українською вечірньою трибуною» студенти отримують практичні навички з пошуку, перевірки, написання та начитки новин, обробки й монтування звуку. Студенти формують потужне портфоліо і є повністю підготованими фахівцями з радіожурналістики. Вони розуміють специфіку радіомовлення, відчувають інформаційні потреби цільової аудиторії і знають, як їх задовольнити.

Водночас, доцільно зауважити, що оскільки діяльність радіо «Українська вечірня трибуна» є недослідженим від початку його існування, ця тема залишається доволі актуальною і потребує вдумливого опрацювання архівів передачі.

Трансформація архівної справи в інформаційно-цифровому суспільстві

Юрій Горбань, Олена Каракоз, Людмила Прокопенко — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізові фундаментальних змін в архівній справі, спричинених переходом до інформаційно-цифрового суспільства. Динамічний розвиток цифрових технологій, експоненційне зростання обсягів цифрової інформації та зміна способів її створення, використання й зберігання спричиняють перед архівними установами безпрецедентні виклики та відкривають нові можливості. Потреба в адаптації традиційних методів архівознавства, забезпечення довгострокового збереження цифрових документів, гарантування їхньої цілісності, а також розроблення ефективних механізмів доступу до цифрових архівів в умовах постійних технологічних змін і наростаючих загроз інформаційній безпеці визначають актуальність дослідження. Метою статті є з’ясування ключових аспектів трансформації архівної справи в умовах цифровізації, виявлення основних проблем і перспектив розвитку цифрових архівів в Україні та світі. Досягнення мети передбачає використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-наукових методів, зокрема системно-структурного аналізу — для дослідження компонентів цифрової архівної системи, порівняльно-правового методу — для аналізу законодавства у сфері цифрових архівів та інформаційної безпеки, а також контент-аналізу наукових публікацій і нормативних документів. У публікації досліджено вплив цифровізації на всі етапи життєвого циклу документа — від створення до архівного зберігання та використання. Визначено основні проблеми, пов’язані зі збереженням цифрових документів (технологічна застарілість, міграція даних, відсутність уніфікованих стандартів). Проаналізовано роль метаданих у забезпеченні доступності та автентичності цифрових записів, окреслено ключові виклики інформаційної безпеки цифрових архівів (несанкціонований доступ, втрата даних, кібератаки) та виявлено основні підходи до їх мінімізації. Розглянуто зміни у професійній діяльності архівістів і вимоги до їхньої цифрової компетентності. З’ясовано, що трансформація архівної справи є незворотним процесом, який потребує комплексного підходу, що поєднує технологічні інновації, оновлення нормативно-правової бази, розвиток професійних компетенцій і забезпечення належного рівня інформаційної безпеки.

Популяризація дитячого читання в Україні: тенденції та перспективи

Алла Миколаєнко — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

Популяризація дитячого читання в Україні набуває особливої суспільної важливості в умовах сучасної цифрової епохи, коли діти все більше віддають перевагу ґаджетам і соціальним мережам, а не друкованим виданням. Читання є впливовим чинником розвитку мовлення, критичного мислення і творчих здібностей дитини, що сприяє становленню її як освіченої особистості й свідомого громадянина своєї країни.

Мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати популяризацію читання серед дітей в Україні, виявити сучасні методи залучення молодого покоління до книги, визначити основні тенденції, виклики та перспективи розвитку читацької культури в умовах цифрової епохи.

У статті використано методи контент-аналізу наукових джерел, порівняльний аналіз різних практик та підходів до промоції читання в межах різних проєктів для дітей, заходів бібліотек, книжкових виставок.

У роботі осмислено сучасні тенденції популяризації дитячого читання в Україні, що поєднують традиційні та інноваційні методи. Зокрема, розглянуто сучасні рішення видавців у книговиданні літератури для дітей, залучення до читання в школі, інтерактивні методи роботи бібліотек, а також державні та громадські ініціативи, спрямовані на популяризацію книги серед наймолодшої аудиторії. Розглянуто затверджену урядом Стратегію розвитку читання на 2023–2032 роки, що спрямована на формування культури читання серед дітей та молоді. Окремо взято до уваги роботу сучасних книгарень, які проводять тематичні заходи з популяризації книги серед дітей.

Розглянуто кризу читання, її світовий та український контекст і суспільні впливи. Окреслено основні можливості й перспективи подальшої популяризації дитячого читання з акцентом на те, що є потреба спільних зусиль видавців, бібліотек, освітян, батьків та державних органів для того, щоб книга продовжувала зацікавлювати й розвивати дітей.

Від головного редактора

Микола Тимошик — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

Шановний читачу!

Нинішнє число наукового часопису «Український Інформаційний Простір», яке тримаєте в руках чи гортаєте з мережевої платформи, — чотирнадцяте від часу заснування та шосте від початку повномасштабної російсько-української війни. Саме через обставини воєнного часу вийшло воно в світ із деяким запізненням від усталеного графіка та дещо в тоншому, ніж зазвичай, вигляді.

Цим хочу підкреслити, що доброчесна, професійна й патріотична українська гуманітарна наука, наперекір, здавалося б, непереборним викликам принесеного відвічним ворогом українців на наші землі підлого воєнного часу, живе й розвивається. Бо в ній невпинно, за будь-яких обставин, пульсував і пульсує нерв, що відповідає за стале прагнення одержимих, сміливих і талановитих до нових знань, до пошуку істини, відкриття, осмислення, узагальнення й прагнення зробити цей світ добрішим, цікавішим, справедливішим, комфортнішим для всього живого.

У цьому числі зібрані свіжі напрацювання наших колег у царині двох наукових напрямів, за якими Міносвіти включило УІП до переліку фахових наукових видань: Журналістика та Інформаційна, бібліотечна і архівна справа.

Голос і душа українського радіо: дикторка Олена Коваленко

Майя Нагорняк — пн, 19 тра 2025 00:00:00 +0300

У листопаді 2024 року Українське радіо відзначило сторічний ювілей від часу заснування. Серед грона тих, хто сприяв становленню українського національного радіомовлення, і народна артистка України, дикторка Олена Дмитрівна Коваленко. Її уже чверть століття немає на цім світі, а пам’ять живе...

В основі цієї розвідки – постать дикторки Українського радіо, народної артистки України Олени Дмитрівни Коваленко (1927–2000). Вона була старійшиною Українського радіо і віддала роботі перед мікрофоном майже 52 роки свого життя.

Олена Коваленко була надзвичайно багатогранною: проводила випуски новин на всіх трьох каналах Українського радіо, брала участь у радіопостановках, була ведучою урядових концертів на високих майданчиках країни. Дикторку називали «людиною-годинником», адже впродовж тривалого часу її голос зі стаціонарних телефонів повідомляв людям про точний час.

Майбутня зірка радіоетеру походила з родини відомого українського письменника, літературознавця, науковця Дмитра Косарика-Коваленка, який належав до спілки пролетарсько-колгоспних письменників «ПЛУГ», тривалий час працював в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР. Перу Дмитра Косарика-Коваленка належать праці про Тараса Шевченка, збірки оповідань та ін. Саме батько прищепив доньці любов до рідного слова. Дівчина зростала в середовищі яскравих майстрів слова: частими гостями в оселі Косариків були Павло Тичина, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Наталя Забіла та ін. Саме тому дбати про правильно мовлене в етері слово стало принципом усього її життя.

Натхненним, одухотвореним, піднесеним був голос дикторки. Упродовж майже пів століття входила вона в домівки сотень тисяч радіослухачів із хвилюючими й дорогими серцю кожного українця словами: «Говорить Київ! Столиця України!». Люди старшого покоління добре пам’ятають і її прощання наприкінці інформаційних випусків: «З новинами вас ознайомила диктор Олена Коваленко».