Київське Забайкoв’я (Забайків’я) в світлі архівознавства

Анотація

Актуальність теми дослідження виходить із необхідності у відновленні й продовженні історичної пам’яті народу, держави, що неможливо здійснити поза фіксації інформації історичного характеру на рівні краєзнавства.

Автор дослідження зосереджує увагу на специфічному питанні історії міста Києва, його районування, економічної, соціокультурної діяльності й народонаселення; з’ясовує місце й роль у житті великого міста – міста Києва, його історичної місцевості – Забайков’я (Забайків’я). У період активного заселення, з XVIII століття, був заснований Байківський цвинтар, перша українська залізниця Київ–Балта, побудувалися Печерські укріплення й Новостроєнські будівлі.

Церква скористалася цими масштабними проєктами й поступово викупила у міста історичну ділянку. Фінансово до розбудови самої залізниці й прилеглих територій долучилася Києво-Печерська Лавра, маючи певний відсоток від самого процессу експлуатації залізниці й прибуток у вигляді пожертвувань із боку пастви.

Метою дослідження є історичний аналіз місцевості – Забайков’я (Забайків’я).

У статті використано принципи й методи з різних галузей наукового знання – із історії, архівознавства й документалістики, з бібліографії й бібліотечної справи, культурології тощо.

У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що певні історичні об’єкти Києва, зокрема, Забайків’я вимагають повноцінного ретроспективного аналізу в світлі сучасної модернізації міста Києва, столиці України. Це дослідження може бути використано на теоретичному й практичному рівнях. Із погляду теорії має місце подальше поглиблення історичних лакун. Щодо практики, матеріал може бути використаний у практичному краєзнавстві, в процесі викладання різноманітних спецкурсів історичного характеру, в науково-популярному поширенні.