«Журналіст мусить бути бійцем, а не лакеєм»: принцип публіциста шістдесятника Матвія Шестопала

Автор(и)

  • Михайло Скорик Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-7948.2(6).2020.219803

Ключові слова:

фундатор, факультет журналістики, принципи журналізму, компартійне журналістикознавство, хрущовська відлига, шістдесятництво, Еренбург, Рубан, Шестопал

Анотація

Останніми роками патріотичне ім’я декана факультету журналістики (1955–1957 рр.), кандидата філологічних наук, доцента Шестопала Матвія Михайловича, нарешті, гідно постало в літературному й науковому обігу, хоча ще потребує фахових досліджень. Нарешті, він обґрунтовано постав у образі «фундатора журналістської освіти» за висловом його вихованців (Прокопенко, 2008, с. 257), коли робив свій внесок у формування українського наукового журналістикознавства в добу хрущовської «відлиги».

Шестопал перший і єдиний, хто залучив до пізнання і вивчення українськими студентами основ західної журналістики, коли заснував програму спеціального лекційного курсу з історії зарубіжної журналістики, який офіційно іменувався як буржуазна, комуністична та робітнича преса. Зрозуміло, що без «усталених інтерпретацій та ідеологем реакційної, буржуазної і прогресивної, комуністичної» (Прокопенко, 2008, с. 257) тоді годі було сподіватися обійтися викладачеві ідеологічного, тобто партійного факультету.

У цій ситуації не лише студенти, а й викладачі підпадали під відповідний нагляд «правоПохоронних» органів та їхніх «помічників-інформаторів, сексотів-освєдомітєлєй» із факультетського середовища, щоби фіксувати, що думають, що говорять і до чого схиляються у своїх діях і вчинках слухачі та їхні наставники.

Якраз за такими комунорадянськими ідеологічними лекалами формувався відновлений у 1953 р. факультет журналістики, де набували партійного освячення всі фахові предмети у світлі «історичних» рішень з’їздів, пленумів, конференцій ЦК КПРС. Варто нагадати, що з 20-х років минулого сторіччя вже був факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема. На початку 30-х перетворився в Український комуністичний інститут журналістики (УКІЖ) – спеціальний вищий навчальний заклад у Харкові. Там водночас існував і газетний технікум, де готували працівників «низової» преси.

То був час зародження і становлення українського шістдесятництва – 60-ті роки минулого століття. І Шестопал виявився його провісником із усвідомленим визначенням «Журналіст мусить бути бійцем, а не лакеєм».

Біографія автора

Михайло Скорик, Національна спілка письменників України, Національна спілка журналістів України

Член Національних спілок письменників і журналістів України

Посилання

Erenburg, І. (1990). Lyudi, gody, zhizn [People, years, life] (Vol. 2). Sovetskiy pisatel [in Russian].

Kolesnyk, S. (2008). Postat na nyvi ukrainstva [A figure in the field of Ukrainians]. Naukovi chytannia Instytutu zhurnalistyky, 13, 85–93 [in Ukrainian].

Oliinyk, B. (2008). Pam’iataimo! [Remember!]. Naukovi chytannia Instytutu zhurnalistyky, 13, 57–58 [in Ukrainian].

Prokopenko, M. (2008). «Chomu, vlasne, Shestopal?» [«Why, actually, Shestopal?»]. Naukovi chytannia Instytutu zhurnalistyky, 13, 255–259 [in Ukrainian].

Shevelov, Yu. (2001). «Ia, meni, mene… (i dovkruhy)». Spohady [«I, me, me… (and around).» Memoirs] (Vol. 1). M. P. Kots Publishing House [in Ukrainian].

Skoryk, M. (2012). Vesna. Khronika ukrainskoho sprotyvu [Spring. Chronicle of the Ukrainian resistance]. Ukrainskyi priorytet [in Ukrainian].

Skoryk, M. (2017). Kompartiina inkvizytsiia. Nevidoma spadshchyna Matviia Shestopala [Communist Inquisition. The legacy of Matviy Shestopal is unknown]. KYT [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-02

Як цитувати

Скорик, М. (2020). «Журналіст мусить бути бійцем, а не лакеєм»: принцип публіциста шістдесятника Матвія Шестопала. Український інформаційний простір, (2(6), 139–150. https://doi.org/10.31866/2616-7948.2(6).2020.219803

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА КНИГОВИДАННЯ