DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7948.3.2019.171382

Шановний читачу!

Микола Тимошик

Анотація


Оновлений «Український інформаційний простір» зі статусом міжнародного науково-практичного журналу вступив у другу річницю свого існування.
Це єдине поки що в Україні видання, в редакційній політиці якого чітко проглядається головний об’єкт усебічного аналізу й висвітлення — національний інформаційний простір у світовому контексті як вагома складова гуманітарної політики новопосталої України. Держави, яка упродовж віків змагалася, та й нині зі зброєю в руках виборює беззастережне право народу назавжди ствердити у своїй хаті, мовлячи словами національного Пророка Тараса Шевченка, свою правду, і славу, і волю. В тім числі й засобами друкованого слова, виводячи цю правду з тіні радянщини і російщини.
Число відкривається ексклюзивною статтею Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олега Наливайка з промовистою назвою «Україна позбулася тотального контролю діяльності преси з боку держави». Йдеться про завершення однієї із резонансних запізнілих реформ, спонуканих міжнародним зобов’язанням України перед Парламентською Асамблеєю Ради Європи, — роздержавлення друкованих засобів масової інформації.
Стаття насичена цікавими фактами. У ній ідеться про низку тенденцій, які стали чітко проглядатися на завершальному етапі виконання відповідного закону України у цій архіважливій справі. З одного боку, оголилися хронічні вади національного правового поля, що давало змогу низці засновників газет та журналів свідомо гальмувати реформу. З іншого — непоодинокі випадки недооцінки самої держави болісних ризиків огульності реформи ЗМІ, розмивання пріоритетів інформаційної політики.


Повний текст:

PDF

Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2019 Микола Тимошик

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.