Штучний інтелект в українських аудіовізуальних медіа: практики застосування, можливості та виклики

Анотація

У статті проаналізовано практики використання технологій штучного інтелекту (ШІ) у професійній діяльності працівників українських аудіовізуальних медіа. Теоретичну основу дослідження становить аналіз сучасних зарубіжних і вітчизняних наукових публікацій, присвячених трансформації медіавиробництва в умовах запровадження генеративних алгоритмів, а також етичним, правовим і соціальним викликам, пов’язаним із застосуванням інструментів ШІ. Емпіричну частину дослідження становлять результати анкетного опитування чинних співробітників українських аудіовізуальних медіа, що дозволило виявити рівень обізнаності респондентів із технологіями штучного інтелекту, основні напрями їхнього використання, сприйняття переваг і ризиків, а також ставлення до потенційного впливу ШІ на професійну зайнятість. Окрему увагу приділено питанню вибору між хмарними та локальними моделями штучного інтелекту в контексті автономності роботи, контролю виробничих процесів і захисту персональних даних. Результати дослідження засвідчують, що ШІ здебільшого сприймається як інструмент підтримки та оптимізації робочих процесів, а не як безпосередня загроза втрати професії. Водночас виявлено низку стримувальних чинників упровадження ШІ, зокрема етичні застереження, юридичну невизначеність і низький рівень довіри аудиторії до автоматизованого контенту. Порівняння отриманих емпіричних даних із результатами міжнародних досліджень дає змогу окреслити специфіку українського медіаконтексту і визначити перспективи подальшого розвитку технологій ШІ в аудіовізуальних медіа.