Інформаційно-психологічна складова агресії РФ проти України й Заходу (2014–2020 рр.) та способи протистояння

Анотація

У статті сфокусовано увагу на сучасному стані й перспективах інформаційно-психологічного протистояння за віссю «Кремль — Україна — Захід» упродовж воєнної агресії Росії супроти України та Европи, починаючи з 2014 р. на прикладі чорноморської тематики як важливої безпекової проблеми Сходу та Півдня Европи.

Проаналізувавши фейки т. зв. кремлівських ЗМІ, автор вважає, що, в умовах інформаційної війни та з метою встановлення балансу на інформаційному та дезінформаційному регіональному та глобальному просторах комунікації, сьогодні ще не пізно повернутися до ідеї про можливість підготовки фахівців з інформаційно-психологічної роботи, адже й досі доводиться констатувати: беззахисність національного інформаційного простору України; відсутність реальної системи інформаційно-дезінформаційних противаг, попри патріотичну риторику перших осіб держави; нехтування проблеми розвитку українських пресових бюро за кордоном тощо (Житарюк, 2008).

Ключовий висновок — за жодних умов не можна недооцінювати ворога, бо це може призвести до поразки. Тут надзвичайно важливі ресурси: інтелектуальні, фінансові, моральні, які не безмежні. Замість створення конкурентних текстів і проєктів, демонстрації позитивних візій світобудови та глибокої аналітики, як на сторінках часописів «Чорноморська безпека» (Київ), «Геополітика» (Бухарест), чимало талановитих авторів змушені витрачати свої сили й час, талант і вміння на спростування вигадок, звинувачень та брехні у вигляді встановлення фактчекінгових вердиктів на кшталт «правда» — «неправда» — «маніпуляція»… А цього замало для серйозного й ефективного протистояння в глобальній війні фейків, звинувачень та вигадок.